Ви знали, що Квентін Тарантіно не пише сценарії на комп’ютері, надаючи перевагу звичайному паперовому блокноту? А письменник Джонатан Франзен, який вважається класиком сучасної американської прози, знищив плату бездротової мережі у своєму комп’ютері. І все це зроблено для того, щоб не відволікатися на ігри та інтернет у процесі роботи. Нір Еяль, викладач Стенфордського університету з поведінкового дизайну, автор книги “Невідволікаючі. Як керувати своєю увагою та життям”, пропонує десятки способів і хитрощів, щоб залишатися сфокусованим.
Відволікання на дратівливі фактори — спроба позбавитися страждань
З перших сторінок Нір Еяль нагадує нам історію Тантала, який через покарання богів стояв у воді, а над його головою висіли стиглі плоди. Але варто було нахилитися Танталу, щоб напитися, як вода зникала, а гілки з плодами піднімалися вгору, якщо він намагався їх зірвати. Покарання Тантала було більше, ніж страждання від спраги та голоду. Він повинен був завжди прагнути недосяжного.
Сучасна людина недалеко пішла від Танталових мук: ми постійно до чогось тягнемося, чогось хочемо — більше грошей, більше вражень, більше знань, заслуг, найбільше.
Причому тут прокрастинація та відволікання, запитаєте ви? Автор книги дає досить дотепне пояснення:
Что произошло бы с Танталом, если бы он взял и перестал за чем либо тянуться? Ведь он и так уже был в преисподней, а мертвым, насколько мне известно, не нужны ни пища, ни вода. Проклятье Тантала не в том, что он целую вечность тянется к близкому, но недосягаемому, а в том, что он не ведает, насколько глупо себя ведет. Его проклятье — в непонимании, что вообще-то все эти вещи ему не нужны. Вот в чем истинная мораль этой истории.
Так і ми навіщось постійно робимо те, що загалом не має значення. Нам не потрібно зараз перевіряти пошту, не потрібно переглядати гарячі новини — хоч би як ми вірили, що це необхідно.
Однак, на відміну від давньогрецького персонажа, ми здатні зрозуміти, що варто за нашим бажанням постійно відволікатися, відходячи від мети. І ми можемо відстежити ті подразники, які нас провокують.
Не відволікатися — значить щосили намагатися робити те, що вирішив робити.
Що насправді змушує нас відволікатися?
Відволікання від поставленого завдання — це не тільки гаджет із соцмережами чи улюблена гра, а й постійні перекуси, розмови “до душі” з друзями, раптове термінове прибирання. Ми думаємо, що відволікаємось у пошуках задоволення, але насправді, вважає автор, ми так намагаємося уникнути страждань.
Ми думаємо, що прагнемо задоволення, але насправді нами керує прагнення позбавити себе страждання, викликаного невгамовним бажанням.
Нір Еяль вважає, що будь-яке відволікання — це спроба втечі від серйозніших проблем та болю. Зрештою, звинувачувати соціальні мережі в незавершеному робочому завданні — це безглуздо. Ми намагаємось перекласти провину на інших. Поки ми не можемо впоратися із причиною дискомфорту, ми саботуватимемо свою роботу та життя.
Поради автора з книги “Невідволікаючі”:
- Поміркуйте та виявіть справжню причину свого відволікання.
- Основа мотивації — це бажання позбутися неприємних відчуттів та дискомфорту. Якщо одного разу ви зазнали полегшення, відволікаючись від болю і проблем, ви це робитимете знову.
- Все, що рятує від відчуття дискомфорту, здатне викликати певну залежність. Тому з кожним разом все важче відмовитися від факторів, що відволікають.
Зрозумівши для себе ці не зовсім очевидні нюанси, ми можемо свідоміше підійти до питання управління своїм часом і відмови від відволікань.
Три способи уникнути пасток відволікань
Нір Еяль пропонує справді багато способів, іноді дуже нетривіальних, але дієвих, щоб залишатися сфокусованим.
Використовуйте ритуали
Як не дивно, щоденні ритуали допомагають сконцентруватися. Автор вказав на зв’язок між релігійними обрядами та специфічними аскезами. Вірянину набагато легше подолати певні труднощі та аскези, використовуючи релігійні обряди. Ритуали допомагають нам дисциплінуватися та сфокусуватися на завданні.
Так, дружина самого автора купила яскравий обруч на голову, який вона назвала “корона концентрації”. Тепер, кожного разу, коли вона занурюється в роботу, одягнувши цей потішний аксесуар, всі навколишні знають, що вона занурена в роботу, і відволікати її можна тільки в крайньому випадку.
Придумайте свій ритуал: надягайте на голову “корону концентрації”, тричі стукайте по столу і кричіть “я в будиночку”.
Перестаньте перевіряти електронну пошту
Серйозно, якщо ви відкриєте електронний лист (або повідомлення в месенджері) за кілька годин, земля не зійде з орбіти, не станеться нічого катастрофічного. Наполеон (великий полководець, а не торт) починав переглядати пошту через кілька днів після її отримання. Цікаво, але за ці кілька днів усі питання вирішувалися якось самі собою.
Якщо підхід Наполеона вам не підходить, виділіть собі кілька годин на день на перевірку та відповіді пошти. Зараз існує багато онлайн-планувальників, які нагадають про перевірку листів. Крім того, можна використовувати відкладене відправлення власних листів: це захистить вас від відповідей у небажаний час і дасть змогу вирішити ситуацію без вашої участі.
Відповідаючи на лист, запитуйте себе: «Який граничний термін, коли відправник повинен побачити мою відповідь?».
Крім того, відпишіться від усіх непотрібних розсилок, які засмічують вашу пошту чи месенджер та забирають час.
Укладіть із собою договір
Страх втрати для більшості з нас набагато сильніший, ніж радість придбання. Знаючи цю нашу ірраціональну особливість, автор пропонує спробувати досить жорсткий спосіб домовитися з собою не відволікатися: передбачається, що ви ставите досить відчутну для вас суму грошей на кін. Ви сфокусовано і наполегливо працюєте — гроші залишаються вашими. Якщо ви відволікалися —ви втрачаєте їх. Сам Нір Еяль пообіцяв собі, що регулярно ходитиме до спортзалу. На календарі з датами відвідування зали він приклеїв стодоларову купюру та… запальничку. Якщо він вирішить саботувати заняття спортом, він спалив би гроші. У результаті автор не пропустив жодного заняття, а наприкінці винагородив сам себе великою сумою.
Підводне каміння останнього способу: коли йдеться про матеріальні винагороди та втрати, важливо враховувати кілька моментів.
- По-перше, цей спосіб найкраще працює на короткострокових завданнях. Еяль мав на меті три місяці відходити до зали. Важко уявити, що міг би утримати високий рівень концентрації протягом пів року.
- По-друге, навряд чи ви за такого підходу розбиратиметеся з глибинними проблемами, пов’язаними з постійними відволіканнями. Тому танталові муки відновляться, як тільки ви перейдете до наступного складного завдання.
- І по-третє, багато хто відчуває страх і дискомфорт, навіть уявляючи собі такий договір. Що ж, це справді дуже ефективний, хоч і досить стресовий короткостроковий метод.
Будемо відволікатися чи ні — питання складне. Багато в чому він залежить від нашого розуміння самих себе, своїх проблем та болю. Найшвидше, звичайно, будемо. Ми не роботи, і надто багато тригерів відіграють важливу, хоч і не очевидну роль у нашій поведінці.
Поки ми вважаємо, що в нашій прокрастинації винні зовнішні чинники (телефон, наприклад), шансів вирватися із замкнутого кола відволікання-вини-перегонів за часом, що вислизає, відверто мало. Також не варто вірити, що вирватися від пасток відволікання можна лише силою волі.
Усвідомивши та навчившись контролювати внутрішні подразники, прийнявши відповідальність за свої дії, ми можемо контролювати відволікання, прокрастинацію та сфокусуватися на тому, що дійсно важливо.
