Лідер компанії — роль, що потребує максимального контролю та розсудливості. А сучасні глобалізація, нестабільна економіка й загострення конкуренції вимагають від керівника ще більших зусиль. Автори книги «Емоційний інтелект лідера» Деніел Ґоулман, Річард Бояціс та Енні Маккі зауважують, що найважливіше для начальника сьогодні — залишатися на одній хвилі зі своєю командою. Для цього вони пропонують стати резонансним лідером — керівником, що заражає підлеглих натхненням і заохочує до щирого діалогу. Головним інструментом резонансного лідера є його емоційний інтелект. Як розвивати його в собі?

Примітивне лідерство

Випадок, що ілюструє потребу використання емоційного інтелекту в роботі, стався у британській службі новин BBC. Керівництво вирішило закрити один з експериментальних відділів і покликало виконавчого директора повідомити про це. Він почав із розповіді про успіхи конкурентів та свою нещодавню подорож до Канн. Новина не з приємних, та нахабні манери виконавчого директора помножили засмучення журналістів. Люди так розгнівались, що він був змушений піти у супроводі охорони.

Наступного дня прибув інший виконавчий директор. Реакція на його промову була разюче несхожою. Він нагадав про важливість журналістики, неприбутковість професії в цілому і залежність робочих місці від економіки. Наостанок він побажав всім успіху в кар’єрі. Коли цей лідер закінчив промову, люди йому аплодували.

Завдання сучасного лідера — викликати позитивні емоції в тих, кого він спрямовує, і розвіяти негативні. Саме у лідерів найбільше влади, щоб зробити це.

«Емоційне завдання лідера примітивне — воно та основне і найважливіше для нього», — зауважують автори «Емоційного інтелекту лідера».

Зараження емоціями

Причина, чому ми підхоплюємо емоції один одного, криється в нашому організмі. Емоційні центри людського мозку є системою відкритого типу. Вони залежать від зовнішніх подразників — заради емоційної стабільності, ми покладаємось на інших людей. Еволюційно це вигідно, бо так ми можемо заспокоювати і заохочувати один одного.

Експерименти підтверджують нашу потребу в людях. Рівень стресу більший серед ізольованих людей. У закоханих відбувається викид гормону окситоцину, коли ті бачать один одного. А лідер є основним інструментом в емоційному оркестрі компанії, бо всі прислухаються саме до нього.

Вчені довели, що лідери зазвичай висловлюються першими. Підлеглі в своїх словах частіше посилаються на тих, кого вважають керманичами. Щодо мовчазних керівників, то погляди групи під час промов повсякчас падають на постать лідера. В неоднозначних і кризових ситуаціях всі спираються на реакцію керівника.

«Він встановлює такий собі емоційний стандарт», — підкреслюють автори книги.

Резонансні та дисонансні лідери

Дисонанс у музичній термінології означає різкий, неприємний звук. В емоційних відносинах між людьми це — відсутність гармонії. У випадку із BBC, то перший керівник, що поставився до підлеглих без емпатії — дисонансний керівник. Як розпізнати такого?

Дисонансний лідер не відчуває настрою в групі. Він не виявляє співпереживання і в результаті транслює на команду зайве засмучення. Існує безліч різновидів дисонансного лідерства. У найгіршому випадку це жорстокий тиран, що кричить на працівників. Інший різновид — соціопат-маніпулятор, що принижує команду і не цікавиться її справами. Такі лідери можуть бути харизматичними, тому і займають керівні посади. Вони справляють враження цілеспрямованих, але їх бажання закінчуються на власному збагаченні й славі, не зачіпаючи добробут компанії.

І, нарешті, «сліпі лідери» — ті, що не помічають напруженої атмосфери в компанії й поводяться так, немов все добре. Їхній позитивний настрій не резонує з негативними почуттями підлеглих. Такі керівники не завжди навмисне руйнують атмосферу колективу, найчастіше вони просто не мають потрібних навичок для її налагодження. Навпаки, ті, хто інтуїтивно чи навмисно розвивав у собі емоційний інтелект — резонансні лідери.

Таким резонансним керівником є другий виконавчий директор, що заспокоїв і подарував щойно звільненим працівникам BBC надію. Він відчуває настрій присутніх і спрямовує їхні емоції в позитивний напрям. Він говорить про свої цінності й співчуває. Люди поряд з ним почуваються бадьорими та зацікавленими. Завоювати любов підлеглих і налагодити стосунки в компанії резонансним лідерам допомагає емоційний інтелект.

Емоційний інтелект лідера: як розвивати його в собі

Суть удосконалення лідерства у цілеспрямованому розвитку своєї особистості.

«Навички емоційного інтелекту не вроджені таланти, а набуті здібності, кожна з яких унікальна і долучається до створення більш резонансного лідерства», — йдеться в «Емоційному інтелекті лідера».

Резонансний лідер має пізнати чотири навички емоційного інтелекту: самосвідомість, самокерування, соціальна свідомість і керування взаєминами.

Самосвідомість — глибоке розуміння своїх емоцій. Усвідомлення слабких і сильних сторін. Люди із сильною самосвідомістю не надто суворі до себе, але і не сліпі до своїх вад. Вони знають чого хочу і куди прямують. Навпаки, ті, хто мають слабку самосвідомість найімовірніше ухвалять рішення, що збурить внутрішню боротьбу. Один із прикладів недостатньої самосвідомості помічаємо, коли людина погоджується на нецікаву роботу тільки через привабливу зарплатню, а у результаті нудьгує на роботі й весь час відчуває марнування свого часу.

Самокерування — навичка, яку неможливо розвивати без самосвідомості. Той, хто не розуміє свої почуття не може ними керувати. І добре, якщо лідером керують ентузіазм і захоплення, а не негативні емоції. Лють і паніка пожирають ресурси лідера. «У результаті ці емоції знижують можливість мозку зосередитись на актуальному завданні», — пишуть автори «Емоційного інтелекту лідера». Оскільки почуття заразні, то перше правило лідера — взяти під контроль свої емоції.

Соціальна свідомість або емпатія — одна з найважливіших якостей лідера. Здатність співпереживати і розуміння емоцій працівників є ключем до резонансного лідерства. Свідомі лідери поширюють позитивні емоції, коли розповідають про свою мрію з оптимізмом і надією. Такі повідомлення транслюють позитивні почуття і мотивує підлеглих. Прикладом емпатичного спілкування є відома промова Мартіна Лютера Кінга, що починається словами «у мене є мрія». Йому вдалось підняти американський рух за громадянські права цим потужним рефреном, що просочився у текст промови.

Керування взаєминами — складова емоційного інтелекту, яка включає вміння переконати, врегулювати конфлікт та співпрацювати. У лідерів із добрими соціальними навичками завжди є гурт людей, які потрібної миті готові діяти. Керівник надихає їх, коли показує спільну мету. Надзвичайно важливо для нього діяти щиро: люди відчувають, коли ними маніпулюють.

Поєднуючи самоконтроль і свідомість, емпатично і натхненно керуючи підлеглими керівник використовує емоційний інтелект і з цього моменту перетворюється на справжнього резонансного лідера.

За роки роботи над книгою «Емоційний інтелект лідера» Д. Ґоулман, Р. Бояціс та Е. Маккі проаналізували дані близько 500 моделей навичок з різних світових компаній. Результатом став не тільки посібник для менеджерів та керівників, які бажають створити по-справжньому сильну команду, але й усвідомлення користі почуттів в робочому процесі.

«У тих, кого вважають зірковими лідерами, навички емоційного інтелекту визначають як причину їх ефективності», — підбивають підсумки автори книги.

Емоційний інтелект лідера

Замовити книгу