Щоб зрозуміти інших, треба пізнати себе. Проте зробити це складно, бо 95% процесів в нашому мозку відбуваються поза свідомістю. Людство століттями вважало, що більшість його дій – результат усвідомленої поведінки. В книзі «Підсвідомість. Як інтуїтивний розум керує її поведінкою» вчений Леонард Млодінов заперечує це. Розвиток медицини показав, що мозок – орган з безліччю таємниць, більшість з яких поки ще невідомі. Але ми вже знаємо де він приховує інтуїцію, як допомагає сліпим бачити й чому перетворює нас на ксенофобів.
Зіпсована репутація підсвідомості
Двадцяте століття – особливий час для науки. На початку 1900-х науковці виявляють, що крім Ньютонівської картини світу існує інша реальність, яка знайшла відбиток у квантовій теорії. Того ж часу винайдення магнітно-резонансної томографії змінює уявлення про ментальний світ людини. Технологія фМРТ дозволила лікарям бачити тривимірне зображення мозку в реальному часі. Проте фМРТ певний час залишиться новітньою розробкою. Перші психологи будуть змушені обмежуватись методами інтроспекції й спостереження, та досліджувати тварин і людей із аномаліями. До вчених-першопрохідців у психології зараховують насамперед засновника психоаналізу Зиґмунда Фрейда.
Фрейд зробив кілька вагомих внесків у сферу неврології, значно випередивши сучасників. Проте займався він ними недовго, обравши клінічну практику. Через спостереження і розмови з пацієнтами Фрейд зробив правильний висновок: наша поведінка визначається глибоко прихованими ментальними процесами. Проте без можливості застосовувати технічні засоби, його висновки не завжди виходили правильними. Підсвідоме від Фрейда, було, за висловом групи нейрофізіологів, «гарячим і мокрим: воно кипіло хтивістю та люттю: воно було галюцинаторним, примітивним та ірраціональним».
Спільнота фізіологів вчення Фрейда і саму ідею підсвідомості сприймала скептично. Зневага зберігалась десятиліттями:
Наприкінці 1970-х побутувало майже повсюдне переконання, що свідомими й умисними є не тільки наші погляди й судження, але й поведінка. Все, що суперечило такому переконанню, сприймалось в штики.
Повернення технології фМРТ в 1990-х змінило думку про підсвідоме, яке тепер стало, за словами вчених, «доброзичливішим, м’якішим і більше пов’язаним з реальністю». Вчені зійшлись на думці, що свідоме і підсвідоме, немов дві різні залізниці, мають свої колії й поєднуються у різних точках. Підсвідоме, так званий «рептильний мозок», розвинулось на ранніх стадіях еволюції. Воно є стандартною інфраструктурою для усіх хребетних. Свідоме ж – опція, доступна тільки людям, зокрема поки що. Без підсвідомості не виживе жодна тварина, включаючи людей. Також виявилось, що підсвідомість контролює багато речей, про які ніхто не здогадувався. Перш за все, наші очі.
Сліпобачення: як інтуїтивний розум впливає на зір
Під час полювання і збирання їжі виживає істота, що бачить краще. Близько третини нашого мозку займається обробкою побаченого. Підсвідомість розрізняє кольори, відстежує рухи, оцінює відстань і глибину, розпізнає обличчя. Ми не помічаємо як це відбувається і не можемо вплинути. Однак зорова система – одна з найбільш вивчених в нейрофізіології, і ми можемо зрозуміти принципи цієї складної роботи.
Одне з найцікавіших досліджень зору стосується п’ятдесятирічного африканця, позначеного як ТН — лікаря, що став відомим у ролі пацієнта. У 2004 році у Швейцарії ТН розбив інсульт, який «відімкнув» ліву сторону зорової кори мозку. Через 36 днів інсульт повторився і зруйнував аналогічну праву частину. ТН не міг розрізняти контури, бачити рухи, не помічав близьке джерело світла. Проте оптична частина зорової системи все ще функціонувала: очі ТН могли сприймати образи, але мозок не міг їх обробити. Пацієнт погодився взяти участь у декількох дослідженнях.
Чи може сліпа людина розпізнати ваш настрій по обличчю? Вчені вирішили перевірити це. На відстані близько метра від ТН показували на екрані геометричні обриси на чорному й білому тлі. ТН ідентифікував їх з успіхом наполовину — він дійсно не мав уявлення про зміст зображень. Тоді вчені продемонстрували ТН низку усміхнених і похмурих облич.
Обличчя відіграють особливу роль в поведінці людини. Ми дивимось на обличчя, щоб швидко дізнатись, хто є радісним чи сумним, задоволеним чи роздратованим, доброзичливим чи небезпечним. І наша щира реакція відбивається у виразі обличчя, яке значною мірою контролюється нашим підсвідомим розумом. Вираз обличчя є основним способом комунікації, сфальшувати або придушити його є завданням дуже важким.
Під час експерименту ТН ідентифікував злі та добрі обличчя з точністю два з трьох. Не пошкоджена ділянка мозку, що відповідає за розпізнавання облич, все ще функціонувала.
Ще одна група науковців вирішила перевірити чи зможе ТН рухатись у просторі. Орієнтація й балансування є підсвідомими функціями нашого мозку й тому у ТН були шанси пройти захаращеним коридором. Пацієнта ледве вдалось вмовити, але не даремно – йому вдалось оминути відро, стос паперів і кілька коробок. Таке явище підсвідомого зору називається сліпобаченням. Цей химерний синдром – вкрай переконлива ілюстрація, що наш мозок має два яруси, що працюють незалежно один від одного.
Чому ми підсвідомо упереджені
Кожен предмет та індивід в нашому житті є унікальним. Та якби наш мозок сприймав усе, що трапляється, як унікальне, то нас запросто з’їв би ведмідь поки ми роздумували чи та це тварина, що колись напала на одноплемінника. Натомість ми беремо кілька яскравих рис предмету й, керуючись ними, відносимо його до певної категорії. Завдяки цьому, коли нам трапляється велика кудлата тварина з іклами, ми біжимо швидше, ніж подумаємо. Категоризація — один з найважливіших безперервних ментальних актів в нашому житті, але вона має свої недоліки.
Сортуючи речі по категоріях, ми можемо дійти висновку, що подібні предмети є більш схожими між собою, а різні — більше відрізняються. Сама приналежність предметів до категорії здатна вплинути на наші судження. Підсвідомість поляризує тонкі нюанси в чіткі відмінності. А це може спотворити наше сприйняття і ставати причиною сексизму, расизму й інших дискримінацій. Так, як це сталось в одному експерименті двох психологів:
Одного дня в обідній час у проході великого універмагу низьких цін в місті Айова неголений чоловік у засмальцованих штопаних джинсах та синій робочій сорочці поклав невеликий предмет одягу в кишеню своєї куртки. За ним з протилежного проходу спостерігав інший покупець. Трохи згодом чепурний чоловік у випрасуваних штанях, спортивній куртці та краватці робив те ж саме, і це побачив інший клієнт, який випадково опинився поруч. Подібні інциденти того дня траплялись один за одним аж до вечора, загалом понад п’ятдесят разів, а ще сотня — в інших магазинах.
Після крадіжки «робітник універмагу» (насправді науковець) починав переставляти товари поряд з очевидцем, щоб той мав змогу розповісти про побачене. Про чепурного злодія повідомило значно менше людей. Але ще цікавішим було те, які слова використовували очевидці:
Вони часто вагались, розповідаючи про добре одягненого кримінальника, але з ентузіазмом свідчили проти неохайного зловмисника, здобрюючи свою розповідь сильними виразами на кшталт «цей сучий син щось запхав у кишеню своєї куртки.
Піддослідні розповідали про незнайомця так, наче крім неохайного одягу змогли розгледіти його брудне нутро. Не знаючи людину добре, ми судимо за тим, що маємо: зовнішність й тіло, постава й соціальне маркування. Категоризація робить упередженими усіх нас і саме тут починається роль свідомості. Той, хто усвідомлює свою схильність до стереотипів, може її подолати. Різноманіття досвідів, особливо у спілкуванні з тими, кого дискримінують сприяє розвитку емпатії, а значить дає можливість побачити за набором стереотипів людину. Тому, наприклад, у суді серйозні злочини розглядають довше й детальніше, щоб позитивна упередженість до приємного вигляду підозрюваного (як то було з вбивцею Тедом Банді) не вплинула на покарання.
Книга «Підсвідомість. Як інтуїтивний розум керує її поведінкою» Леонарда Млодінова відкриває по-справжньому велику роль інтуїції. І це може викликати відчуття безпорадності та розчарування. Про яку свободу волі йде мова, якщо усе вирішується поза свідомістю? Як називати себе прогресивною людиною, коли за твої рішення відповідає частина мозку, що сформувалась в доісторичних саванах? На щастя, крім 95% підсвідомого, ми маємо ще 5% свідомості. Людство вижило завдяки співпраці раціонального й ірраціонального. А тепер наше майбутнє залежать від того, чи навчимось ми використовувати всі широкі можливості нашого мозку.
