У сучасному світі щодня людина отримує величезну кількість інформації. І дуже складно зрозуміти, що є правдою, а що — фейком. Авторка книги «Як не стати овочем. Інструкція з виживання в інфопросторі» Оксана Мороз сама мала негативний досвід дезінформування, через що втратила маму. Ще в передмові вона розповідає про те, як у підлітковому віці вірила в різноманітну езотерику, а її мама лікувалася від раку народними методами, через що, на жаль, померла. Також авторка зіткнулася з різноманітними видами шахрайства, навіть такими легальними, як нескінченні кредити, що пропонує нам кожен банк.
Усвідомивши скільки сьогодні існує способів маніпулювання свідомістю та шахрайств в інтернеті, Оксана вирішила поділитися своїм досвідом, написала вже 3 книги та заснувала волонтерську організацію «Як не стати овочем». Їх завдання — допомогти людям навчитися правильно фільтрувати інформацію, відрізняти правду від брехні та не ловитися на «гачки» тих, хто розповсюджує фейки, займається збором особистих даних, «розводить» на гроші тощо.
У книзі є два основних розділи. Кожен із них присвячений окремій проблемі. У першому розділі про інформаційну гігієну та цифрову безпеку розповідається про те, як відбуваються маніпуляції розумом через відомі нам платформи Telegram, Facebook, Viber, Google, Youtube і навіть Wikipedia. А в другому розділі розповідається про те, як убезпечити себе від шахраїв і маніпуляторів. Також є ще три невеликих розділи, у яких авторка розповідає про те, як правильно й безпечно шукати відповіді на політичні та економічні питання, а також, як не загубитися в інфопросторі, де є надто багато інформаційного сміття, яке користувачі соціальних мереж радісно розповсюджують, навіть не задумуючись про те, що вони роблять та як шкодять іншим.
Маніпуляції на різних цифрових платформах
У розділі про цифрові платформи є декілька підрозділів, кожен із яких присвячений конкретній платформі. Це зручно, адже, якщо виникне якась суперечлива ситуація в житті, можна просто відкрити потрібну сторінку й переконатися в тому, що отримана інформація — фейк, шахрайство. Або ж, навпаки, підтвердити правдивість інформації.
Дуже цікавим є розділ про Фейсбук та про збір наших даних. Часто старше покоління розказує молодшому про те, що всі хочуть вкрасти наші дані, а потім грають у Фейсбуці в ігри на кшталт «Хто ти із серіалу». Вони не звертають увагу на те, що там завжди ставиться питання: «Чи може Фейсбук скористатися особистою інформацією?». Саме так і збираються всі наші дані. І немає можливості на когось заявити, адже користувач самостійно погоджується на те, щоби його дані використали. І навряд чи задумується над питанням, чому просять доступ до них. А якщо й задумується, то знаходить начебто логічну відповідь — програмі треба проаналізувати дані, щоби скласти психологічний портрет. Таке шахрайство можна назвати одним із найменш небезпечних. Загалом, у соціальних мережах щодня дурять десятки тисяч людей.
І мова йде не лише про відкрите шахрайство, а і про маніпуляції свідомістю. Вирвані з контексти фрази, акцентування на негативі, викривлення інформації — усе це впливає на людей, формуючи певну думку. Саме через такі маніпуляції люди не можуть адекватно оцінювати ситуацію на Сході, реальну загрозу ковіду тощо. Річ у тім, що більшість інформації генерують так звані «медіа», які насправді є жовтою пресою, що прикривається такими голосними назвами, як, наприклад, ВВС. І люди, читаючи новини, думають, що отримують інформацію з перевірених джерел. Хоча, насправді, усе це лише фейки, створені з метою маніпуляції свідомістю.
Як не потрапити на гачок до шахрая
У цьому розділі авторка докладно розповідає про всі види шахрайства та пояснює, як його розпізнати. Дуже багато інформації присвячена різноманітним «халявам». Тобто дзвінкам, смскам, електронним листам, у яких пишуть про те, що людина щось виграла, їй на рахунок мають прийти гроші тощо. Пояснюється, чому небезпечно переходити за подібними посиланнями, погоджуватись на умови шахраїв. Також розповідається про шахрайство через дзвінки (син/онук потрапив до в’язниці треба терміново внести заставу, банк проводить розіграш та просить назвати дані тощо). Загалом, у цьому розділі є дуже багато корисної інформації для старшого покоління. Бо саме люди пенсійного віку найчастіше стають жертвами таких шахраїв.
Для них також буде корисним почитати розділ про захист гаджетів та особистих даних. Зокрема, про те, як краще обирати паролі, на що треба звертати увагу, коли якийсь додаток пропонує погодитися на умови розробника тощо.
Розділи про те, як знаходити правдиву інформацію знадобляться всім. Бо в нашому світі, де потік інформації ллється звідусіль та безперервно, часто навіть людям із кількома вищими освітами тяжко розібратися в тому, що є правдою, а що брехнею. І саме в цій книзі розповідається про те, як правильно обрати надійні джерела, як аналізувати інформацію, на що звертати увагу, аби сформувати думку, яка найбільш відповідає реальності.
Книга «Як не стати овочем» може перетворитися в справжній рятувальний жилет для всіх, хто тоне в морі дезінформації. Простою мовою та конкретних прикладах описані основні види шахрайства, фейків та маніпуляцій в Інтернеті у форматі “суть — причина — наслідки — що робити”. Книга також стала частиною важливої соціальної кампанії з навчання українських вчителів інформаційній гігієні.
