Самотні люди помирають раніше. Бо хто подасть їм склянку води на старість, приголубить, принесе в лікарню квіти? Здається, їхні будні складаються з обідів на одного й обсесивного серфінгу сайтів знайомств. Реальність дещо інша: все більше людей умисно залишаються без пари. До нового руху свідомих одинаків приєднуються Кетрін Грей з книгою «Несподівана радість самотності». Колись залежна від кохання й уваги, британська письменниця розкриває переваги життя без них. «Несподівана радість самотності» – хоробрий маніфест для тих, хто втомився придумувати відповіді на запитання «Коли ти там вже одружишся?».
Самотність – нова норма
Як би дивно не звучало, та бути без пари – це привілей. Наша культура вимагає жити вдвох, а ще краще – великою родиною. Усміхнена сім’я з реклами майонезу, регулярні прем’єри романтичних комедій, День усіх закоханих з його листівками-валентинками й рожевим шаленством є тому підтвердженням. Родичі не соромляться називати одинаків «ловеласами» і «вітрогонами», а одиначок – «старими паннами» й «залежалим товаром». У давнину становище самотніх було іншим. А саме – набагато гіршим:
Сотню років тому на незаміжніх жінок чекали переслідування, зневага, існування без сексу та дуже велика реальність голодної смерті.
Неодруженим чоловікам дозволялось без дружини подорожувати, купувати майно, заробляти. Суспільство безумовно тиснуло на них, але вони мали вибір. Щодо жінок, то лише багатійки дозволяли собі подумати над одруженням. Поетеса Емілі Дікінсон, перша медична сестра Флоренс Найтінгейл, письменниці Емілі Бронте і Джейн Остін уникали заміжжя, як вогню. Остін писала: «Незаміжні жінки мають жахливу схильність до бідності, що дає дуже сильний аргумент на користь шлюбу». Жінки рідко отримували можливість працювати і тримались за неї щосили.
У США незаручених жінок поважного віку аж двадцяти шести років цькували «морськими лисицями» – колючими скатами з шипами на спині. Більшість жінок, засуджених у Сейлемському процесі відьом, були незаміжніми чи вдовами. Після Другої світової війни два мільйони жінок назвали «зайвими» через скорочення чоловічого населення. У Франції дівчат кликали «катрінетками», якщо вони не встигли вийти заміж до дня Святої Катерини в рік, коли їм виповнилось 25 років. У Китаї до наших днів існує «шанхайський шлюбний ринок». На щотижневому збіговиську батьки рекламують своїх неодружених дорослих дітей, вказуючи їхні «шлюбні дані» (зріст, дохід, знак зодіаку).
Рух за жіночі права, глобалізація і суспільне схвалення кар’єризму повільно вчинили переворот. З 1990-х кількість самотніх стрибнула до 80% від усього населення на планеті. У США 45% дорослих американців не мають пари. Ювелірні компанії пропонують жінками обручки на праву руку (шлюбну прикрасу в США носять на лівій) для демонстрації їхньої незалежності. У Швеції в 60% домогосподарств мешкають люди без пари. За даними Держстату, в Україні їх всього 20% – мабуть, все ще попереду. Tinder, розчарування в традиційному шлюбі та загроза для клімату в майбутньому змушують переоцінити те «разом і назавжди».
Міфи про самотніх
Коли хтось питає «Чому така чудова людина як ти усе ще без партнера?», здається, ніби він має на увазі «Що з тобою не так? Що за дефект змушує людей тікати від тебе?». А потім, ігноруючи відповідь, намагається давати поради. Одинаку показують застосунок для знайомств, який він вже спробував. Або намагаються звести з ледь знайомим, зате вільним приятелем. Нарешті лунають вироки: «Це все тому що ти занадто товстий\егоїстична\вітряний\перебірлива». Усього цього не було б, якби в наших головах не жили міфи про одинаків.
Міф № 1. Люди без пари почуваються самотньо
Дійсність: у них більше друзів. Любов витісняє з вашого життя двох близьких приятелів, свідчать результати дослідження Оксфордського університету. За даними інших досліджень, самотні дійсно помирають раніше. Для повноцінного життя людині потрібно п’ять близьких по-справжньому контактів. Проте ніхто не каже, що ці стосунки мають бути романтичними. Рідні й друзі цілком замінюють їх.
Міф № 2. Люди без пари – егоїсти
Дійсність: вони більше роблять для громади. У зменшенні кількості шлюбів звинувачують жінок-кар’єристок. Авторка книги «Чому ти досі незаміжня» Трейсі Макміллан пише: «Ви думаєте про свою кар’єру, а якщо її не маєте – то про те, щоб стати вчителем йоги». Залишається тільки гадати як це жінки наважились ставити недоступні без грошей житло, одяг і їжу вище за шлюб.
А ще можна подивитись на результати досліджень, що свідчать про альтруїзм одинаків. Серед них 84% жінок і 67% чоловіків допомагають своїх батькам і сусідам, беруть участь у житті міста. Серед одружених їх 68% і 38% відповідно. Пари, навпаки, переходять до ізольованого життя.
Міф № 3. Неодружені одержимі пошуками половинки
Дійсність: таких лише 30%. Майже 70% самотніх британців і 75% британок не намагаються знайти собі пару. Опитані розповіли, що життя без кохання дає їм можливість спробувати щось новеньке. Більшість назвали подорожі без партнера такими, що значно підвищують впевненість у собі.
Міф № 4. Незаміжні жінки нещасні, нежонаті чоловіки щасливі
Дійсність: самотні жінки щасливіші за чоловіків. Опитування компанії Mintel показало, що 61% жінок почуваються щасливими попри статус одиначки. Щасливих чоловіків знайшлось лише 49%. Більшість чоловіків, які мають регулярні випадкові зв’язки, зізнались, що хотіли б постійних романтичних стосунків.
Міф № 5. Неодружені перебірливі
Дійсність: вони перебірливі. Однак у вибагливості є причина:
Обираючи супутника життя, ви обираєте дуже багато: батька\матір своїх дітей, компанію за столом на близько 20 000 трапез, супутника приблизно на 100 відпусток, людину, від якої вам майже 18 000 разів доведеться вислуховувати про те, як минув її день.
І як тут потім не перебирати?
Несподівана радість самотності: як її не проґавити
Радість без пари схожа на сад. Її треба вирощувати, підживлювати, виполювати шкідливі думки-будяки. Суспільна думка проливається на цей сад кислотним дощем, чужі слова палять і висушують її, немов липневе сонце. Кетрін Грей пропонує свій садовий реманент для випадків, коли оазис самотньої радості починає трохи заростати.
Нагадувати собі, що часу – ціла вічність:
Раніше я думала, що моє життя зупиниться десь років після сорока. Гадала, що до цього віку мені потрібно підкорити три головні вершини – зробити те, чого від мене очікує оточення (Чоловік! Дім! Дітки!), бо інакше можна просто крізь землю провалитися. А тепер я не забуваю, що за очікуваної тривалості життя у 83 роки – для жінок, і 79 років – для чоловіків, навіть якщо я зустріну його\її у 50 років, то все ще проживу 29 трива-а-а-алих років разом із цим чоловіком.
29 років – час, за який можна народити, виростити й відпустити у доросле життя дитину. Або побудувати декілька будинків, маючи під рукою лише відеоуроки, чи навіть запустити власний Amazon. Тож чи варто хвилюватись?
Притлумлювати заздрощі. Якщо від новини про заручини однокласниці у вас перекошує обличчя – не біда. В буддизмі є техніка під назвою «радість співпереживання». Спочатку ви уявляєте як щось чудове стається з вами і фіксуєте свої відчуття. Потім уявляєте не дуже знайому людину, яку, однак, бачите регулярно, і те як з нею трапляється щось приємне. На цьому місці треба намагатись відчути радість за неї таку сильну, як за себе. А далі найскладніший рівень: уявити того, хто не подобається. Повторювати треба щодня по 15 хвилин. Радість за інших – це м’яз, який можна натренувати. Жінок не вчать радіти за інших, підігріваючи конкуренцію за начебто дефіцитних вільних чоловіків. Тож будемо виправляти це самотужки.
Відкривати власне «я». Те, що ми дивимось по ТБ, що їмо і як проводимо вільний час змінюється, коли в нашому житті з’являється партнер. Дізнатись про те, хто ви насправді та що любите тільки ви можливо лише в житті без пари. Самотність дає змогу проявитись повністю, як плівка в фотолабораторії. Що довше триває самотність, то краще видно зображення.
Суспільство орієнтоване на те, щоб захоплюватись парами й співчувати самотнім. Ніхто не принесе подарунок на другу річницю холостяцького життя. Не надішле листівку «З новосіллям!», якщо ви поселились з другом, а не партнером. Не засипле знижками на спа-процедури й «гарячі путівки», якщо ви завели цуценя, а не одружились. І більш охоче завітає на вечірку з приводу вагітності, а не через підвищення в кар’єрі. Хоч якими б прекрасними не були немовлята і весільні сукні, від життя можна хотіти іншого. «Несподівана радість самотності» Кетрін Грей навчить доглядати за садом самотності, де ви – єдиний, найголовніший садівник.
