Ми живемо у часи буденних інновацій. Повідомлення про польоти в космос губляться в стрічці новин поміж відео з котиками. Світ стрімко трансформується. Людство не вперше переходить на новий рівень розвитку, але вперше так швидко та всеосяжно. Це викликає розгубленість. Як ніколи потрібен путівник по майбутньому. Клаус Шваб, засновник Всесвітнього економічного форуму в Давосі, створив його. «Четверта промислова революція» та її продовження «Формуючи четверту промислову революцію» — керівництво для небайдужих до майбутнього людей. Розповідаємо, що очікувати вже у 2025 році.
Четверта промислова революція — яка вона?
Перші фундаментальні зміни в нашому способі життя відбулись 10 000 років тому. Люди приручили й одомашнили тварин, опанували землеробство. Покращилось виробництво, з’явилась можливість переселитись й перевозити товари. Наслідок — виникнення й розквіт міст.
Наступні промислові революції розпочались у XVIII столітті. В робочому процесі люди почали використовувати механіку замість фізичної праці. Спочатку з’явились залізничні шляхи й паровий двигун. Наприкінці XIX століття людство винайшло електричний струм. В 1960-х з’явились перші громіздкі пращури сучасних комп’ютерів. І, нарешті, Інтернет в 1990-х. Ми розвиваємось все швидше і нині знаходимось на початку четвертої промислової революції.
Швидкий інтернет, користувачів якого стає все більше. Сенсорні прилади довжиною з долоню, що замінили необхідні колись годинник, записну книжку та мапу. Машини, що здатні навчатись самостійно, не тільки розрізняють полотна всіх відомих світу художників, але й малюють власні. Усе це характеризує четверту промислову революцію. Які ж будуть наслідки?
Надруковані нирки й капці
3D-друк за своїм принципом абсолютно протилежний звичному виробництву. Зазвичай деталі з металу відливають, пластикові речі — штампують. На противагу цьому 3D-друк починає з сирого матеріалу, який набуває потрібної форми. Наприклад, якби хтось захотів «надрукувати» хлібину, то принтер створював би її скибку за скибкою. У медицині за матеріал використовують стовбурові клітини, з яких «друкують» зменшені органи. Потім їх трансплантують до організму людини, де вони зростають до нормальних розмірів. Так у 2014 році лікарі Пекінського університету вперше імплантували частину хребця, що була створена 3D-принтером, а не взята у донора.
Наразі 3D-принтери є нішевими товарами, не тільки дорогими, але й складними для людини без відповідного навчання. Однак в майбутньому придбати їх зможе звичайний громадянин в гіпермаркеті.
У майбутньому ми можемо оживити місцеве виробництво товарів особистого користування як-от одяг, електроніка та інструменти, а також промислові товари та запчастини, — запевняє Клаус Шваб. Наслідки цього, за прогнозами, як завжди неоднозначні.
У середньому 21 людина гине щодня в очікуванні органів для трансплантації. 3D-друк має подолати дефіцит донорських органів. Протези, створені таким чином, будуть легшими та більш схожими на втрачені кінцівки пацієнта. Темний бік полягає у питанні хто все це буде контролювати. Хто дасть гарантії якості штучних органів? Якщо все можна замінити, то для чого дбати про здоров’я? І що робити з надлишком сировини?
3D-друк зробить виробництво легким і доступним. Кожен, хто вивчить його принципи, зможе стати підприємцем. Скоротяться витрати на транспортування, що значно покращить екологію. Якщо, звісно, її не зруйнують відходи самого 3D-виробництва. У будь-якому випадку, поширення 3D-друку — виклик, який вимагає уваги індустрій та урядів.
Кіберчерги та розумний тостер
Спершу до мережі під’єднали комп’ютери, чи, радше сказати, громіздкі й складні машини, що ними тоді називались. Зараз «розумними» стали телефони, годинники й цілі будинки. Це і є ті сами «речі», що лежать в основі концепції Інтернету речей. А їх, тим часом, вже можна придбати за доступними цінами.
Це величезна павутина взаємодії, аналізу і вихідних даних наново сформує принципи виробництва, передбачатиме наші потреби та запропонує нові погляди на світ, — розповідає «Четверта промислова революція».
Під’єднані до худоби сенсорні передавачі відправляють дані про стан тварин в режимі реального часу. Датчики в килимах можуть викликати лікаря для людини, що потерпіла від інсульту. Світло, вентиляція, сигналізація вмикаються голосом. А роботи-пилосмоки вже давно нікого не дивують. Скоро про черги під час оплати комунальних послуг будуть розповідати страшні казочки, бо до Інтернету речей приєднаються цілі міста.
Моніторинг та невпинне збирання даних, безумовно, полегшать життя. Залишається розв’язати питання конфіденційності. Комусь «пощастить» стати жертвою хулігана, який візьме під контроль домашнього робота. Кібернапад на систему безпеки будинку виглядає вже менш невинним.
Розшифровані думки та мислячі комп’ютери
Ціль нейротехнологій полягає у спостереженні за мозком людини та вивченні його діяльності. Вони дають змогу зрозуміти психічний стан, корегувати поведінку, розшифрувати думки за сигналами мозку, немов азбуку Морзе. Буквально кожна галузь людської діяльності виграє від кращого розуміння мозку.
Нині вже існує система, яка зупиняє автомобіль, якщо водій засинає за кермом. Інша нейротехнологія збирає дані пацієнтів та призначає їм ліки. В майбутньому спостереження за мозком відіграють роль в боротьбі проти ментальних захворювань. Спілкування буде можливим без жодної участі тіла. З рештою, комп’ютери будуть створюватись за зразком мозку і теж почнуть мислити.
Про негативні наслідки нейротехнологій розповідав ледь не кожен другий письменник-фантаст. Грань між людиною та машиною стане непомітною. Виникне загроза зникнення творчого підходу і людяності через те, що ми достеменно будемо знати як правильно думати. І, звісно, безпека — як і будь-які дані, розшифровані думки можна буде вкрасти.
Що можна зробити для революції
Рушійними силами змін в суспільстві зазвичай є уряди та підприємства. Однак без розуміння сучасних технологій вижити у світі, цілком на них побудованому, буде складно.
Сьогодні для окремих осіб існує багато можливостей вивчення нових технологій на безпосередньому досвіді: від проведення часу в місцевій цифровій лабораторії та 3D-друку власних проєктів до участі в семінарах з біохакінгу, — відзначає Клаус Шваб.
Розвинути навички із використання нових технологій не так вже й складно. З’являється все більше онлайн-курсів, що вчать програмуванню як дошкільнят, так і пенсіонерів. Людина, що розуміє як працює сфера цифрових послуг, в змозі дати зворотній зв’язок бізнесу та законодавцям — бо саме вони репрезентують цінності окремих осіб. Варто висловлюватись, обмінюватись поглядами, пропонувати нові способи використання технологій. Не тільки як окремі особи, але й учасники громадських організацій та рухів. Як на щастя, у нас під рукою є Інтернет — інструмент, що дає змогу кожному бути почутим.
Такі всеосяжні та швидкі зміни напрочуд складно осмислити. На щастя, Клаус Шваб в «Четвертій промисловій революції» вже зробив це і поділився стратегіями для урядів, бізнесу і громадян.
