Існує стереотип, що для зростання варто читати лише бізнес-літературу: маркетинг, менеджмент, психологію успіху. Проте досвід показує: художня література для саморозвитку часто дає більше, ніж сухі інструкції. Шановані лідери думок це підтверджують.
Наприклад, Тетяна Лукінюк (CEO Google.ua) ще 9 років тому створила книжковий клуб, де обговорюють виключно художні твори. Чому? Бо найкраща проза, як і мотиваційна література, працює через емоції. Тільки «художка» робить це тонше — вона вмикає емпатію, задіює всі внутрішні ресурси та енергію для справжніх особистісних змін. Саме тому ми в Kniga.biz.ua додали до свого асортименту сильну прозу.
Сьогодні говоримо про книгу, яка підтверджує це на 100%. Це збірка есеїв «Гемінґвей нічого не знає».
Артур Дронь: голос покоління у 25 років
Спочатку — про автора. Його біографія вражає більше за будь-який вигаданий сюжет.
Місяць тому Артуру виповнилося 25. Він щойно досяг призовного віку, але його війна почалася значно раніше. У 2022-му, коли йому був лише 21 рік, він пішов добровольцем. Служив у 125-й бригаді ТРО, пройшов пекло боїв, важке поранення та довгу реабілітацію. Зараз Артур Дронь — ветеран, демобілізований за станом здоров’я.
Але Артур — це не тільки про зброю, це про Слово. Талант поета проявився ще в юності (збірки «Гуртожиток №6», «Тут були ми»). А тепер есеїстика Артура Дроня відкрила його як потужного прозаїка. Його дебютна прозова збірка «Гемінґвей нічого не знає» отримала премію імені Юрія Шевельова, що фактично закріпило за 25-річним автором статус зрілого українського письменника.
Чому Гемінґвей «не знає» нашої війни
Назва книги може здатися провокативною, але вона глибоко правдива. Книги про війну в Україні неможливо писати за лекалами Ремарка чи Гемінґвея.
Автор пояснює: світова антивоєнна класика не має стосунку до наших реалій. Там війна — це часто безглузда м’ясорубка, де солдат — жертва політики. У нас же зло приходить у чистому вигляді: від наказів ворожого командувача до конкретного солдата, що переступає наш поріг. Нам доведеться написати власну літературу про цю війну, і Дронь робить перший потужний крок.
H3: Про що мовчать і кричать ці есеї
Про художні тексти важко говорити без спойлерів, тому окреслю лише ключові теми, які ви проживете разом з автором:
- Друзі та «Общага». Про вибір піти добровольцем, коли друзі залишилися цивільними. У всіх життя триває, але прірва досвіду стає відчутною.
- Втрата близьких. Це може статися будь-якої миті. Але життя продовжується, і книга вчить, як бути з цим далі.
- Бог. Якщо ви маєте стосунки з Богом, вони набудуть нових сенсів. Якщо ні — ви побачите і відчуєте, «як ще може бути» там, де, здавалося б, Бога немає.
- Кохання. Це дуже особиста історія, яку варто прочитати самостійно.
Сила простоти: емоційний вплив книги
Книга написана напрочуд простою, навіть побутовою мовою. І ця мова миттєво занурює у світ людини, яка обрала захищати свою країну зі зброєю в руках.
Ці прості слова чіпляють неймовірно глибоко. Ви можете несподівано для себе заплакати, хоча розумом розумієте: в цьому конкретному абзаці наче нічого трагічного не сталося. Просто тут сконцентрована правда.
Артур нікого не засуджує за їхній вибір і не героїзує свій. Він послідовно описує те, з чим стикається, і як це переживає. Сучасна українська проза в його виконанні допомагає краще усвідомити відмінність цієї війни від усіх минулих. Завдяки роздумам солдата Дроня, читач знаходить відповіді на власні питання: як жити зараз і далі. Наприклад, приходить чітке розуміння, чому вибір ухилянта — це вирок захисникам. Дронь допомагає сформулювати те, що ми відчуваємо, але не можемо сказати.
Кому ця книга необхідна?
- Захисникам та волонтерам. Тим, хто обрав шлях, близький до автора. Ви отримаєте колосальну підтримку у багатьох питаннях і відчуєте, що ви не самі.
- Інтелектуалам. Якщо ваше оточення вимірює війну абстрактною «людяністю» з книг Гемінґвея — у вас з’явиться, що їм відповісти.
- Тим, хто «живе далі». Якщо у вас є знайомі, які вважають війну справою виключно добровольців — подаруйте їм цю книгу. Вона не засуджує. Вона просто познайомить їх із реальністю, яку вони не обрали.
Після цієї книги кожен стає трішки іншою людиною — як мінімум, значно свідомішою.
Часті запитання (F.A.Q.)
Про що книга «Гемінґвей нічого не знає»?
Це збірка есеїв Артура Дроня про реалії російсько-української війни. Книга не переказує бойові дії, а фокусується на внутрішніх переживаннях: втраті близьких, дружбі, нових стосунках з Богом та прірві між цивільним і військовим досвідом.
Чому книга називається «Гемінґвей нічого не знає»?
Автор підкреслює, що класична “антивоєнна” література (як-от твори Гемінґвея чи Ремарка) не описує український досвід. У світовій класиці війна часто зображена як абстрактне зло або ігри політиків. Натомість Артур Дронь показує, що у нашій війні зло є конкретним і має обличчя ворога, тому старі гуманістичні шаблони тут не працюють.
Хто такий Артур Дронь?
Артур Дронь — 25-річний український письменник і ветеран. У 2022 році, у віці 21 року, він пішов добровольцем до 125-ї бригади ТрО. Автор двох поетичних збірок та лауреат премії імені Юрія Шевельова за есеїстику. Демобілізований за станом здоров’я після поранення.
Чим корисна художня література для саморозвитку?
На відміну від бізнес-літератури, яка дає інструкції, якісна проза (наприклад, есеїстика) «вмикає» емоційний інтелект та емпатію. Як зазначають топ-менеджери (зокрема CEO Google.ua Тетяна Лукінюк), саме через проживання чужого досвіду та емоцій відбуваються найглибші особистісні зміни та усвідомлення.
Для кого ця книга?
Книга буде корисною як військовим та волонтерам (як підтримка і розуміння, що вони не самі), так і цивільним, які хочуть зрозуміти почуття захисників. Вона допомагає сформулювати відповіді на складні питання про життя під час війни без зайвого пафосу.
