Франчайзинг, піар, людські ресурси.Терміни, що близькі до лексикону звичайного управлінця і надзвичайно далекі від злочинності. Як би не так! Брутальні та озброєні мафіозі з Мексики розуміються на бізнесі не гірше білих комірців з Волл-стріт. Редактор видання The Economist Том Вейнрайт подорожував Латинською Америкою і написав книгу «Наркономіка. Як працює економіка картелів», в якій розповів про спільні риси рядових корпорацій та мексиканського наркотрафіку
Що за наука така — наркономіка
Тема наркотиків довгий час знаходилась у статусі табуйованої. Це породжувало не тільки оспіваний в масовій культурі романтичний флер навколо наркобізнесу, але і спричинило безліч помилок, які влада допустила в процесі боротьби з мафією. Тим часом, плоди злочинності розробляються, продукуються і продаються чверті мільярда споживачів у всьому світі. Річний дохід становить 300 млрд доларів — якби наркобізнес був державою, то, з такими статками, він входив би до сорока найрозвиненіших країн у світі.
Том Вейнрайт почав створення «Наркономіки» з колонки в часописі The Economist і, врешті, опинився у Латинській Америці. Чим більше він збирав свідчень, спогадів і доказів, тим більше розумів: бізнес, пов’язаний з наркотиками — перш за все бізнес, а значить діє за законами економіки. З їх допомогою злочинність можна подолати. То що саме мафія бере до уваги, будуючи імперію наркотиків?
Кадрові проблеми
Наркобізнес — ремесло підвищеної складності, що вимагає професіоналізму, несхибності та навичок логістики. Але, за даними Гоум-офісу, саме нездарність і схильність «жити як у мелодрамі» є основними причинами провалу наркоторгівців. У той же час, ця сфера пропонує високу зарплатню навіть на найнижчому рівні: перевізник заборонених речовин може заробити до 800 фунтів (приблизно 26500 гривень) за день. Невідповідність між рівнем винагороди і некомпетентністю працівників породжує одну з найбільших проблем мафії: людські ресурси. Як і у звичайному бізнесі, люди є найціннішим активом картелів. Ще складніше управляти ним, коли праця вимагає анонімності та не може підкріплюватись жодними контрактами.
Щоб вирішити проблему некомпетентності, мафія використовує методику звичайного бізнесу: фріланс. Кур’єри, бухгалтери, орударі — на двох ватажків припадає до півдесятка незнайомих між собою людей, що не знають всього прибутку вищих чинів і не будуть на нього зазіхати. У той же час вони виконують лише одне просте завдання, а не цілу нелегальну операцію.
Мексиканські картелі організовують бізнес на засадах спільності. Назви банд часто включають слова «родина» та «братство», їх члени ідентифікують один одного за татуюваннями чи бейсболками з логотипом угрупування. Зрадити свою «родину» психологічно складніше, ніж випадкових роботодавців. Звільнитись з неї — небезпечно, що знижує плинність кадрів.
Сила реклами
Про мексиканських злочинців складають палкі музичні балади. Після заарештування ватажка картелю люди виходять на вулиці міста, щоб його підтримати. Те, що наркобізнес став сферою похмурого гламуру, овіяною кримінальною романтикою — один з найбільших піар-переворотів світу. Як картелям це вдалось?
Відповідь проста — корпоративна соціальна відповідальність. Картелі чимало вкладають у любов громадськості — їхньої, до речі, цільової аудиторії. І в цьому вони, знову ж таки, копіюють цілком легальний бізнес, що інвестує у порятунок китів, годування бідних та підтримку меньшинств. Наркобарон Коротун Ґусман дарував офіціантам по тисячі доларів на чай. Всесвітньо відомий злочинець Пабло Ескобар будував житло для бідних і роледроми для підлітків. Картель «Мічоаканська родина» видавав дешеві кредити та допомагав у «розв’язанні суперечок». Хоча у традиційному бізнесі корпоративна соціальна відповідальність відходить у минуле, але в світі наркотиків все ще процвітає: у 2010 році на честь мексиканських злочинців стали з’являтися навіть святині. Проте, не варто забувати, що корупція, насильство і страх, породжені наркомафією, лише затримують процвітання країни.
Франчайзинг
Що спільного у McDonald’s і мексиканської наркомафії? Виявляється, не так вже і мало. Жовтий логотип найпопулярнішого у світі фастфуду гарантує однакову якість їжі що в Нью-Йорку, що у Бангладеш. У картелів же впізнаваний логотип значно підвищує ефективність здирництва.
Відомі своєю жорсткою вертикальною ієрархією (від барона до дрібних дилерів), озброєні злочинні угруповання вдались до децентралізації влади. Так, новоутворений мексиканський картель «Лос Сетас» відмовився відряджати своїх представників на нові ринки для створення з нуля аванпостів криміналу, а вдався до подоби франшизи, об’єднавшись з місцевими гангстерами. «Лос Сетас» забезпечували військове навчання і зброю, а їхні наймити ділились частиною зиску. Вигоди, які отримують мафія і рекрути, ідентичні вигодам легального бізнесу: франчайзер швидко зростає без необхідності обростати новими активами за рахунок самофінансування. У наркобізнесі такий наймит до того ж ділиться знаннями про місцеві особливості і забезпечує корумповані зв’язки з владою і поліцією. Та найголовніше в такій співпраці — бренд. Місцеві злочинці купують репутацію. «Лос Сетас» частіше за інші банди знімають свої катування на камеру. Задокументоване холоднокровне вбивство, вчинене в одній точці країни, зміцнює імідж по всій її території. Так само стається, коли Макдональдс підтримує чемпіонат світу з футболу, чи розміщує в дитячому меню іграшки з популярного мультфільму.
Чим корисна наркономіка
Книга «Наркономіка» схожа на захоплюючий серіал, на кшталт «Breaking bad». Автор натхненно документує війни банд, зустрічає колоритних татуйованих персонажів, та відчуває постійний страх, виконуючи журналістську роботу там, де інші представники ЗМІ щоденно гинуть. Том Вейнрайт не приховує, що його книга — путівник по нелегальному бізнесу, але додає: «Наркономіка — це водночас і стратегія як завдати наркотрафіку поразки». Тому книга буде корисною не тільки людям, які планують власний (звісно, що легальний) бізнес, але і тим, хто жадає дізнатись як ефективно боротись проти злочинності — як на особистісному рівні, так і будучи cкладовою владної системи.
