Дитячі історії про День святого Миколая

Я народилася за часів Радянського Союзу, тому ми з родиною святкували Новий Рік та Різдво, а Свято Миколая прийшло до мене вже тоді коли, у мене народились діти.

Новий Рік асоціюється з родинним святом, затишком, великим святковим столом, смаколиками, запахом мандарин та новорічним дощиком. А Різдво – це свято у бабусі. Ти радієш, коли до тебе в хату заходять колядувальники, хата наповнюється голосом та обов’язково піснею – «Нова радість стала». І тільки в 2000-х в моєму домі з’явився чобіток Святого Миколая, який обов’язково наповнюється маленькими подарунками та солодощами для всіх членів сім’ї, коли всі засинають в домі. На свята мені тато обов’язково приносив шоколадного зайця, і я завжди чекала цього моменту. Навіть коли мені було вже 12-13 років

Якби мені було 12 років, я б подарувала собі книгу видавництва «Видавництво» – «Заборонений плід». Я думаю, що ця книга допомогла б мені подорослішати як дівчинці. Складні та непрості теми про жіноче тіло та сексуальність подані щиро, відверто та з гумором.

День святого Николая. Ассоциаций с этим праздником нет никаких. Только Новый Год и все! Узнал, что есть такой праздник, когда у самого уже были дети.

В детстве ничего особо не дарили. Не было просто такого праздника в СССР. На Новый год мама делала праздничный ужин и дарила какой-то подарочек. В СССР хорошие книги были в дефиците, поэтому Нового Года не ждали, чтобы их купить – покупали, как только предоставлялся случай. Большую часть книг в детстве я прочитал, взяв их в какой-то библиотеке. Кроме школьной библиотеки, у меня был абонемент еще в пяти городских библиотеках.

Если бы мне было до 2 лет, то я бы подарил своим родителям книгу Евгения Комаровского «Здоровье ребенка и здравый смысл его родственников» :). 5-7-летнему купил бы себе со словами лучше раньше чем позже – «Комплект книг про секс для дітей». В возрасте 8-12 лет – все книжки Кэрол Вордерман, всего Купера, Бусенара, Лондона. А в подростоковом возрасте почитал бы «7 навыков тинейджеров», «Дюну» Френка Херберта, «Основание» Айзимова, «Герой должен быть один» Г.Л. Олди. И обязательно «Как привести дела в порядок – в школе и не только».

Перша асоціація – подарунок під подушкою. Якщо чесно, то «в наш час» такого свята і не було. А коли воно у нас таки з’явилось, я вже подорослішала, і весь час була і досі лишаюсь Святим Миколаєм для своїх хрещеників і хрещениць.

Ой, у мене в дитинстві було багато крутих подарунків. Пам’ятаю, як за мною в дитячий садочок прийшов тато і приніс мрію 5-річної дівчинки – двухполозні ковзани. А через рік у мене з’явилися справжні білі фігурні ковзани.

Для «внука» (6 років) я вже вибрала книгу видавництва #книголав – «Як це створено? За лаштунками звичних речей».

Чомусь дуже запам’яталася одна історія. Мені було 9 років. Ми з друзями збиралися на стадіоні. Йшов сильний сніг, а ми після гри у футбол сиділи й думали, що саме нам принесе Святий Миколай під подушку. В кожного були свої побажання і очікування, але найбільше хотілось зібратися наступного дня, похизуватися, розповісти, що все ж таки дісталося кожному. Ми йшли додому, як тільки починало темніти, щоб раніше лягти спати, і диво сталося якнайшвидше. Тієї ночі я отримав бажані міні-лижі.

Завжди на свято був запах святкових мандарин та цукерок, а ще якісь нові рукавички чи шапка.

У віці до 2 років я б подарував собі зошити Kumon або комплект «Вчимо англійську. Мій дім». Потім «Розумний плакат «Планета Земля» або «Велику книга про тварин». З 5 до 7 років мріяв б отримати «Велику різдвяну книжку» або серію «Маленькі дослідники». А от в підлітковому віці хотілося почитати довідник «Професії», книгу «Як стати кимось», збірник «Чого не вчать у школі» та наш бестселер «7 звичок надзвичайно ефективних людей».

Есть у меня друг Коля, который ждет в этот день поздравления с днем рождения, и обижается, когда этого не происходит. Если про детство – облом на утро, когда под подушкой находил конфеты, а не мотоцикл.

В сам праздник, как написал ранее, конфеты. А так, в детстве закупались детские энциклопедии на всякие разные темы и особо пропирался от серии «Чёрный котёнок» – детские детективы, которые в младших классах прям заходили.

Меня в возрасте 13-16 лет, в силу юношеского максимализма и оппозиционности всему, торкали Бегбедер, Минаев и Буковски. А надо было читать Пратчетта, с его добротой и любовью. Для саморазвития – Кови и Кийосаки. Есть у них книги для подростков, которые могут помочь в становлении.

А вот родителям! – множество литературы, и рекомендую ее читать, и брать оттуда то, что именно вам откликается, а не все подряд и тестить это на ребенке.

Свято Миколая у мене, в першу чергу, асоціюється з початком новорічних свят, і з очікуванням сюрпризу під подушкою. Пам’ятаю, як у школі, коли всі діти збиралися зранку у класі 19 грудня, ми всі розповідали про подарунки, які знайшли, та хизувалися один перед одним, у кого крутіший подарунок :). З кожним роком наші історії ставали все цікавішими, тому що до розповідей про подарунки ми додали ще історї про те, як спіймали на гарячому наших батьків, коли вони намагалися тишком-нишком запхати подарунок під подушку!

Зазвичай мене чекав солодкий подарунок. У мене був молодший братик, і нам дарували однакові подарунки, щоб нікого не образити. Мене це завжди обурювало, адже я була старшою дитиною і хотіла більше привілеїв по відношенню до себе :). Але з часом я змирилася зі своєю долею старшої сестрі, адже попереду ще був Новий Рік, і тоді я отримувала ще один бажаний подарунок.

Собі маленькій, у 2-3 рочки я би подарувала книгу «Велика книга чарівних історій на ніч». Хоча я зовсім не пам’ятаю себе у цьому віці, але така книга дуже б допомогла моїм, на той момент ще молодим і недосвідченим, батькам вкласти мене спати.

День святого Николая у меня ассоциируется с началом новогодних праздников. Открытием центральной елки страны, приятной морозной свежестью и, конечно, запахом пряного глинтвейна.

Из-за того, что мне выпало родится и провести детство в стране советов, к сожалению подарки под подушку прошли мимо меня. Мои родители просто не знали о таком празднике. Но в будущем я обязательно буду прививать эту традицию своим детям.

Что подарил бы себе в детстве? Очень легкий вопрос, несомненно вспоминая времена моего детства, а это, молодому поколению нужно напомнить, полное отсутствие не только различных гаджетов, но и интернета в принципе! И если бы у меня была машина времени, я бы себе отправил познавательные энциклопедии. Такие как «Детская энциклопедия космоса», «Энциклопедия великих изобретений», серию «Энциклопедий с Чевостиком», и другие, не менее важные и интересные, издания. И кто знает, может у Илона Маска, был бы достойный конкурент из Украины :)?

У вас же прямо сейчас есть возможность помочь своим детям получать научные знания ярко и весело. А наш магазин с легкостью вам в этом поможет. Желаем всем веселого праздника, и радостных подарков под подушкой!

Асоціація з Днем святого Миколая – подарунки під подушкою. Досі не розумію, чому саме там? ;). В дитинстві часто дарували енциклопедії та книжки з історії.

Десь після 12 років, щоб зацікавити саморозвитком, подарував би собі книгу Шона Кові «7 звичок високоефективних підлітків». А для виховання навиків фінансової самостійності – «Богатый папа, бедный папа для подростков».

Я виросла на західній Україні, біля Львову, а в цьому краю традиції шануються як ніде в Україні. Тому Святий Миколай, звісно, щороку щось залишав під моєю подушкою. Свято асоціюється з солодощами, мандаринками і приємними сюпризазами. Пам’ятаю, у шкільні роки ми не так чекали самих подарунків, як моменту коли, зберемося в класі і поділимося одне з одним, шо приніс Святий Миколай.

Дарували, окрім смаколиків, іграшки, щось практичне – одяг наприклад, а ще аудіокасети з піснями улюблених виконавців та відеокасети з мультфільмами і фільмами. І звичайно, книги, енциклопедії, розмальовки…

Маленькій собі я би подарувала книги із фінансової грамотності – такої літератури для дітей не було зовсім. Про перехідний вік чи сексуальне виховання ще можна було прочитати в якихось енциклопедіях “для юних панянок”. А от про поводження з грішми – ніде, не дитяча це справа :). А ще я б з радістю прочитала в старших класах роман “Маленькі жінки” Луїзи Мей Олкотт. Чомусь про цю книгу я дізналася лише кілька років тому.

Свято Миколая — це щось із глибокого дитинства. У мене воно начебто було не так давно, але вже встигло покритись інієм забуття. Проте я пам’ятаю, як у дитячому садку, на уроках музики, ми незграбним хором тягнули: «Ой, хто, хто Микола-а-я лю-юбить». Зимою зранку завжди темно, ми всі, крім вчительки, сонні. Тоді ще була така дивна традиція вішати дітям на шию жовту коробочку від Кіндер Сюрприза, це було більш схоже на магічний обряд захисту від вампірів. Всередину клали часник, щоби відганяв віруси, і робили дірочки в контейнері. Мабуть, від нас дуже тхнуло, але співали ми непогано.

Дарували подарункові картонні коробки з цукерками. Такі кожного року видавали моїй мамі на роботі, а вона приносила мені «гостинчик від Миколая». Пам’ятаю, як знайшла за дверима своєї кімнати, у кутку, паперового кутастого цуцика такси, це було перед роком собаки за східним гороскопом. Я ще довго зберігала коробку, навіть коли закінчились карамельки. Тепер я теж ховаю вдома цукерки для найрідніших людей – дуже хочеться, щоби ця традиція жила.

Яку книгу я б собі подарувала? У віці 3-4 роки – «Що ховається у лісі» Айни Бестард. Я обожнювала інтерактивні книжки, а ця – просто свято взаємодії з маленьким читачем. Вона точно надихнула б мене на перші творчі спроби. У першому класі – «Котономіку» Олексія Геращенко. Казка – по-справжньому крутий спосіб розказати про економіку дітям. Гроші – невід’ємна частина нашого життя, і чим раніше дитина зрозуміє як із ними взаємодіяти, тим краще. А в підлітковому віці «Черепахи аж до низу» Джона Гріна. Я обожнювала його романи в цьому віці: вони сповнені неординарних образів, цікавих думок і близьких за духом персонажів. А ще його проза – чуттєва й добра, але не сентиментальна. Підлітком я не любила «рожеві шмарклі».